Важлива умова якісної гри для «великого» тенісу — звичайно ж, корт, а точніше, його покриття. Поле для гри являє собою великий рівний майданчик з периметральними обмеженнями. Виходячи з нюансів будівництва корту, його дислокації і професійної категорії, покриття корту для тенісу може бути натуральним або синтетичним.

Кожна з категорій поділяється на кілька підкласів. Штучні, як і натуральні корти — не однакові, тому майбутньому тенісистові необхідно розбиратися в їх специфіці. Від поверхні майданчика залежить не тільки відскік м’яча, але і безпека, комфорт гри.

Виходячи з технічних характеристик покриття корту, тенісист може вибудувати відповідну стратегію, щоб досягти максимальних результатів.

Види кортів за типом покриття:

• Clay (грунт);
• Grass (трава);
• Hard (хард, жорстке);
• Taraflex (запатентована технологія);
• Carpet (килим);
• Синтетична трава;
• Ненатуральний грунт.

Вибір покриття для корту в «великому» тенісі часто залежить від архітектури і специфіки сезонної експлуатації майданчика. Розрізняють корти відкриті й закриті, що функціонують круглий рік або тільки в теплу пору року.

Характеристики кортів для тенісу за типом натурального покриття

Грунтове покриття — класичний варіант, який використовується з 1880 року. Перший варіант являв собою натуральний грунт, змішаний з керамічним пилом з метою поліпшення дренажних якостей поверхні. З 1927 року в мікс був доданий вапняк, що сприяло посиленню м’якості і поліпшенню фіксації. Швидкість відскоку м’ячика залежить від товщини і сухості покриття.

Грунтові майданчики бувають червоного і зеленого кольору. Найбільш поширений варіант — червоний, що складається з черепичної крихти, червоної глини, вапняку і деяких інших компонентів.

Особливості цього виду корту:

• швидке відведення зайвої води в період дощу;
• повільно нагрівається на сонці (ідеальний варіант для відкритого павільйону);
• м’яка поверхня, відсутність ризику травмування при падінні;
• зменшення ударних навантажень на суглоби, зв’язки.

Зелений грунт (американка) володіє більш дрібним помелом, а тому набуває хорошої щільності, що впливає на швидкість відскоку м’ячика. Колір покриття дає натуральний мінерал вулканічного походження — базальт діабаз.

Серед переваг американки:

• довговічність;
• ремонтопридатність;
• універсальність (підходить для будь-яких природних рельєфів, незалежно від якості дренажної системи);
• простий догляд.

Трав’яне покриття в «великому» тенісі також належить до класичних. Це корт, на якому проводяться не тільки аматорські, але й великі професійні змагання. Варіант, актуальний для відкритих майданчиків. Відскік м’ячика — нижчий, ніж у синтетики, але його швидкість можна коригувати за рахунок вирощування трав’яного настилу в потрібному напрямку.

Трав’яний корт для тенісу вимагає особливого догляду. Для створення покриття використовується спеціальний сорт трави, основа — піщаник.

Хард — різновид спортивного ненатурального покриття, що має багатошарову структуру.

Поверхня корту складається з:

• базового шару (асфальту);
• чорної акрилової заливки (гума і каучук);
• декількох кольорових шарів (гума);
• фінішного шару.

Для спорудження закритого корту з хардовим видом покриття використовується бетонна основа. Рідка заливка — з емульсійного акрилу. Прошарок з відтінком служить амортизатором. Поверхня — розплавлений і відшліфований кварцовий пісок.

Тенісні корти з хард-покриттям також мають свою класифікацію, яка заснована на технічних і фізичних характеристиках шарів — це Hard Clean (Classic) та Cushion. Другий тип поділяється також на шестишарові Comfort і Дев’ятишарові Premium.

Особливості системи покриття Hard:

• мінімальне ударне навантаження на ноги;
• передбачуваність відскоку м’ячика;
• вибір ступеня м’якості;
• збереження фізичних властивостей при будь-якій температурі;
• неординарні колірні рішення;
• довговічність;
• невибагливе обслуговування.

Тенісний майданчик з синтетичним настилом

Серед штучних покриттів для сучасного тенісного корту використовуються Терафлекс, килимовий настил, штучна трава і штучний грунт. У кожному різновиді — свої експлуатаційні переваги.

• Терафлекс являє собою ненатуральний рулонний матеріал, що складається з основи, підкладки та верхньої частини. В основі — дерев’яна підлога (якщо корт споруджується в спортзалі) або зовнішнє бетонне або асфальтове покриття. М’яка підкладка виконана з пінопласту, товщина якого впливає на висоту, швидкість відскоку. Верхній шар — з високоякісного текстурованого вінілу (товщина — до 2 мм). За якістю відскоку м’ячика, Терафлекс ідентичний грунтовому корту. Підходить виключно для закритих локацій.
• Килимове тенісне покриття для корту являє собою гіпоалергенний синтетичний ковролін, покладений на ідеально рівну і тверду поверхню з бетону, асфальту, дощок. Для посилення швидкісних показників, ковролін покривають дрібними каучуковими гранулами, що імітують грунт. Традиційно, килимові корти облаштовують всередині критих павільйонів. Товщина покриття впливає на висоту і силу рикошету м’яча. Моделі — варіюються.
• Штучна трава — різновид ковролінового настилу. Виготовлена ​​з ниток, вшитих в поліетиленову базу. Поліпропіленові ворсинки мають стійкість до зношування. За аналогією з килимовим настилом, штучну траву часто засипають кварцовим піском або каучуковими намистинками для забезпечення дренажних функцій і підтримки горизонтального положення ворси. Класифікація настилу заснована на показниках використання насипу і висоти ворсинок.
• Синтетичний грунт — корт з дрібних поліуретанових гранул. Досить простий у догляді, немає необхідності поливати, добре відновлюється, інертний до опадів. Використовується в павільйонах будь-якого типу. Гра на синтетичному грунті дуже комфортна. Регулювати швидкість рикошету легко за рахунок додавання проміжного прошарку.

У Міжнародній тенісній академії використовуються різні типи професійного покриття на 37 кортах трьох локацій в місті Києві. Різноманітність настилів дозволяє використовувати різні тактики в тренувальному процесі, щоб досягти максимального результату під час матчу.